Сенсація року – юне обдарування

Підчас підбиття підсумків минулого спортивного року «Спортивне сузір’я Херсонщини- 2018» однією з переможниць у номінації «Сенсація» стала учениця Херсонського вищого училища фізичної культури Антоніна Кулагіна. Вона чемпіонка Європи та чемпіонка світу серед кадетів у змаганнях з вільної боротьби серед дівчат до 18 років. Про свою спортивну біографію та плани Антоніна розповіла  кореспонденту онлайн газети «Вгору» .

 -Антоніно, як і де розпочала займатися вільною боротьбою?

– Народилася в селі Приморське Скадовського району. А розпочала займатися вільною боротьбою з п’ятого класу у Скадовському філіалі Херсонського вищого училища фізичної культури. Мене в спортзал привела подруга. Секцію вели гарні тренери Валерій Ціомашко і Олександра Кірієнко. Вони дуже цікаво організовували тренування. Було чим захопитися. В Скадовську займалася три роки. Потім, коли перейшла у восьмий клас, наставники вирішили: продовжити заняття вільною боротьбою потрібно у Херсонському вищому училищі фізичної культури. Я поступила туди і не жалкую. Тут дуже багато висококласних тренерів. Починала тренуватися у  Олени  Кубішиної. Потім підвищувала майстерність у Валерія  Іздебського та Дениса  Баїрова. А зараз перейшла у старшу вікову групу. Тут вже опановую науку вільної боротьби під орудою засновника цього виду спорту в нашому місті Віктора  Лушнікова і його помічників Романа  Павлова та Ганни Богуненко. А у збірній переходжу під опіку головного тренера команди нашого земляка Володимира  Євонова.   

– А за що  сподобалася вільна боротьба?

– Цей вид спорту одразу припав мені до душі. Там цікаві перекиди, прийоми, підніжки, багато руху. Особливо коли знаходиш вихід і виходиш зі складного положення. Взагалі подобається боротися, коли є хороша конкуренція, багато азарту. Дуже люблю перемагати, особливо коли застосовуєш ефектні борцівські  прийоми.

– А який твій улюблений прийом?

– Млин. Застосовую його дуже часто. Але не у всіх поєдинках. Бо якщо його намагатися використовувати щоразу, то суперниці, які переглядають сутички, будуть готові до цього. І застосують захист проти цього прийому. Тому доводиться хитрувати. Імітуєш прохід у ноги, а потім робиш млин.

– А чого хочеш досягти у спорті?

– Мрію потрапити на Олімпійські ігри. Це головні змагання планети. А ще коли спортсмену вдається пробитися на олімпійський п’єдестал пошани – мабуть, це найбажаніша мрія усіх, хто займається спортом. І моя, звісно, теж.

– Але це напевне у далекому майбутньому. Адже ти ще юна спортсменка?

– Ну і що. Хоча я юніорка, але вже мені дозволяють виступати на дорослому чемпіонаті країни. Поступово так і переходиш у дорослу категорію. Все залежить від результатів. Тому навіть на ці Олімпійські ігри, що будуть у Токіо у 2020 році, можна розраховувати. Хоча час покаже. Потрібен досвід, майстерністьі везіння.

– А як батьки ставляться до захоплення вільною боротьбою?

– Батьки – позитивно. Хоча ані тато, ані мама спортом не займалися. Я свого часу дуже хотіла піти  займатися легкою атлетикою. Досить добре бігала у школі. У мене старша сестра Оксана займається спортивною ходою. В Україні входить до трійки кращих. Тому  і мені кортіло піти на легку атлетику. І коли постало питання, який вид спорту  вибирати, батько сказав: давай сходимо і подивимося ще раз на вільну боротьбу. Ти  ж хотіла займатися нею. А там визначишся. Сходили.  Все ж таки переважила вільна боротьба і я не жалкую.  

–  Пам’ятаєш перші успіхи?

– Так, стала другою на чемпіонаті України. І полетіла на чемпіонат світу у Грецію. Це було два роки тому. Я стала там сьомою. Це був мій дебют на міжнародній арені. У минулому році я виграла чемпіонат України, стала чемпіонкою Європи та світу серед кадетів. Та ще пробилася до трійки призерок країни серед юніорів.

– Ти вже майстер спорту?

– Так. Хоча я ніколи не ставила за мету будь-що стати майстром спорту. Це приємно, але боротьба мені подобається за азарт. Особливо коли суперниця сильніша, дуже хочеться виграти. А звання прийдуть за результатами.

– А у майбутньому ким хочеш стати?

– Взагалі, мрію бути тренером, або піти у спортивну журналістику. Хотілося б попрацювати на телебаченні. Та однозначно – майбутня професія має бути пов’язана зі спортом.

– Чого хочеш побажати  землякам?

– Рік тільки розпочався, тому хочу побажати всім здоров’я, Успіху у всіх починаннях. Щоб збулися їхні мрії.

– Удачі тобі і успіхів у житті та спорті. Щоб ми побачили тебе на олімпійському п’єдесталі пошани.

– Дякую. 

         

Джерело: В гору