Володимир Клюцевський: «Управлінський хист та знання держслужби надихають мене бути кращим»

Ексклюзивне інтерв’ю із заступником голови Херсонської обласної державної адміністрації з гуманітарних питань Володимиром Клюцевським: 

1. У такий складний для нашого суспільства період, як війна, Ви на своєму «бойовому» посту працюєте фактично 24/7. Чим, якими рисами, відрізняється характер Вашої роботи зараз, від того, що був до війни?

– Дійсно, ми живемо у непростий час. Ця ситуація, пов’язана з війною, кардинально відмінна від стилю довоєнного життя. Обсяг завдань, які сьогодні стоять перед Херсонською обласною військовою  адміністрацією, суттєво відрізняється від тих, що були до війни. І за складністю, і за формами вирішення. Я фактично пропрацював більше 20 років в ХОДА в довоєнний час. Отже, є напрацьовані моделі вирішення тих чи інших проблем. До війни питання вирішувалися набагато легше. В умовах воєнного часу більшість механізмів взаємодії або ускладнилися, або є неможливими через обставини бойових дій. Зараз недостатньо людських ресурсів, щоб відновлювати територію, для роботи в аграрному секторі чи бізнес-структурах. Навіть для ХОДА, при наявних вакансіях, у нас є проблема у вузькопрофільних спеціалістах з числа тих, хто проживає в Херсоні. Чи в Миколаєві, хоча б. І хто був би згоден, перебуваючи в Херсоні в умовах постійних обстрілів, виконувати ці завдання. Адже специфіка нашої роботи передбачає буди повсюдно по місту та області. Бо далеко не всі питання можна вирішувати у тісній координації дистанційним методом. Я, наприклад, щотижня обов’язково буваю у громадах, де вивчаю реалії життя та разом шукаємо варіанти вирішення проблемних питань. Спілкуюся з людьми, побувавши вже в усіх селах. Їм дуже непросто виживати в таких умовах: часто без світла, без води, без роботи, без дитсадків тощо. Знаєте, війна нам дала можливість знайти інші – нові форми комунікації та взаємодії. Ми навчилися швидше приймати управлінській рішення, гнучкіші. Ми стали більш згуртованішими. Відбулася оптимізація управлінських процесів. Нестандартні рішення і віра в Перемогу, сильніша згуртованість та корпоративна культура якраз допомагають нам виживати в нинішніх умовах, і вирішувати складні завдання, до яких ми не готувалися в передвоєнний період.

2.Що нового Ви відкрили для себе тепер, займаючись роботою за такими напрямами, як освіта та спорт? Адже, до війни Ви багато років були керівником апарату ХОДА та відповідали здебільшого за організаційно-кадрові питання.

– Так, тепер я займаюся вузькогалузевими питаннями – проблемами реалізації державної політики у сфері культури, молоді та спорту, освіти, гуманітарної допомоги. Мій стаж на службі нашій державі – 25 років. Управлінський хист та знання держслужби надихають, мотивують мене бути кращим через нові знання, уміння та навички. Я використовую всі свої надбання у підготовці та прийнятті управлінських рішень, в мотивації членів команди, і вони допомагають мені гарантовано досягати очікувані  результати.

Завжди цікавився проблемами освіти. У мене дві вищі освіти. Я закінчив аспірантуру, захистив ступінь кандидата наук державного управління, доктора філософії, а, також, отримав атестат доцента. Займався науково-педагогічною діяльністю у ряді закладів вищої освіти та в центрах підвищення кваліфікації управлінців.

На сьогодні у нас нові виклики, пов’язані з війною, в усіх сферах. Що стосується освіти, то це, модернізація дистанційної освіти та перехід в школах на безпечних територіях до змішаного формату навчання. Адже діти наші вже 4 роки на онлайн навчанні отримують знання. Багато освітніх закладів, в основному, перебувають у різному стані зруйнованості. 2/3 нашої області – ще тимчасово окуповані. А педагоги роз’їхалися по всьому світові. Та попри все – ми не складаємо рук і продовжуємо працювати.

Протягом всього життя спорт займає у мене одне з провідних місць. Я брав участь у більшості спартакіад держслужбовців, починаючи з 1998 року, коли відбулася перша така спартакіада. Грав у футбол. Дуже мені подобається волейбол. Граю в шахи та настільний теніс. До війни в мене була особиста туристична байдарка. Я мандрував на ній по наших плавнях та інших швидких річках України. Спортивний стиль життя завжди мене супроводжував. Я також займався спортивним туризмом, альпінізмом, ходив у гори – Крим і Карпати. Лише минулого року підкорив 5 вершин-двухтисячників. Таким чином, фізичні навантаження і гармонія з природою завжди були в моєму повсякденні. Заняття спортом дуже допомагають досягати в житті, насамперед, у своїй діяльності, поставлених перед собою цілей. І досягати гарантовано! В роботі з людьми, у освіті чи у спорті, це – важливо.

3. Де, в якій галузі, складніше вести діалог з працівниками: в освіті, чи в області фізичної культури та спорту?

– Взагалі, щодо мене, то я впевнений, що вести діалог не складно в тому середовищі, на проблемах якого ти добре розумієшся – як професіонал, та справді поважаєш людей, з якими працюєш. Також це залежить від того, наскільки люди люблять свою справу, і бажають досягти запланованих результатів. Вміння знайти спільну мову залежить від бажання працювати в команді. Не важливо, яка це галузь. Мене тішить те, що в гуманітарній сфері найбільше людей високоосвічених, з інтелігенції, які вже багато чого досягли у своєму житті особливого. Це науковці, театральні діячі, творчі люди, олімпійські чемпіони. Мені найцікавіше вчитися саме у них! Тому, що ти розвиваєшся, переймаєш у них корисний досвід! Ось чому мені легко з ними спілкуватися. І найбільше моє бажання зараз – їх цілковито підтримувати!

4. Які проблеми Ви вже допомогли вирішити херсонським освітянам? Чим Ви їм допомогли за останній рік?

– Є прогресивні домовленості з Міністром освіти та науки, його заступниками. Я неодноразово комунікував з ними та вирішував актуальні й важливі проблеми херсонських освітян. Нам було виділено в цьому році 200 мільйонів гривень державних коштів на відновлення та розбудову укриттів. 19 шкільних укриттів вже відремонтували. Буде ще 3 нових укриття. В планах ще 500 мільйонів гривень фінансування залучити на цей же напрям для цілого ряду населених пунктів Херсонщини. Це для того, щоб наші діти повернулися до оффлайн-навчання, маючи в школах укриття. Також ми плануємо витрати на придбання шкільних автобусів для підвезення учнів до шкіл із змішаною формою навчання; проєктуємо модернізацію їдалень для школярів на більш безпечній здебільшого сільській місцевості. Нами розроблено Програму організації якісного шкільного харчування. Я думаю, що після війни ми її втілимо в життя. Тобто, у нас ведеться планування та подальший розвиток освіти в області, незважаючи на війну. Ми маємо організувати для педагогів та вчителів всі умови для їх копіткої навчально-виховної роботи з дітьми, підлітками та молоддю. І ці умови сьогодні створюються та підтримуються. Виплачується стабільно заробітна платня, надаються оплачувані відпустки, покращуємо матеріально-технічну базу для навчання.

5. Розкажіть, будь ласка, нашим читачам, чим у дійсний час переймаються, якими труднощами, наші тренери-викладачі та керівники спортивних закладів Херсонщини? На відміну від освітян, спортсменам дуже складно проводити у дистанційній формі заняття фізкультурою та спортом. Як це нагальне питання наразі вирішується?

– Теорію спортивних майстерностей тренери викладають он-лайн, через Інтернет. А навчати практичних здібностей дітей та молодь дуже складно. Дітям та молодим людям потрібні тренажери, відвідування спортзалів, де все облаштовано для очного, стаціонарного заняття фізкультурою та спортом. А на он-лайн платформі це проблематично. Багато дітей з Херсону, які зараз проживають в інших містах України, записуються у спортивні гуртки за місцем проживання. Ті діти та молоді люди, які залишилися в Херсоні, мають бажання займатися фізкультурою та спортом і знаходять можливості виконувати фізичні вправи та завдання. Вони постійно беруть уроки у викладачів в Інтернеті. Під час воєнного стану небезпечно проводити масові заходи у Херсоні чи інших населених пунктах у зоні бойового зіткнення. Ми часто веземо школярів до Миколаєва і проводимо там спортивні турніри. Діти із великим задоволенням беруть участь у таких заходах. Є випадки, коли тренери корегують виконання фізичних вправ на індивідуальних заняттях в укриттях, організованих спеціально для спортивних заходів. Загалом, діти займаються вдома з он-лайн супроводом. Як правило, види спорту – фітнес, гімнастика, шахи тощо.

6. Як йде у нас підготовка до участі в Олімпіаді в Парижі?

– Звичайно, ми всебічно готуємося до XXXIII Олімпійських ігор. У нас є вихідці з Херсонщини, які отримали ліцензії на участь в олімпіаді в Парижі. Ми запровадили спеціальні обласні олімпійські стипендії для цих спортсменів. Так, шестеро спортсменів отримають по 100 тисяч гривень з обласного бюджету як стимулююча підтримка для нових перемог. Крім того, будуть в майбутньому додаткові стимулюючі виплати для тих, хто отримає олімпійські медалі. Увесь наступний рік вони отримуватимуть обласні стипендії у розмірі від 30 до 50 тисяч гривень щомісяця. Ми дуже хочемо, щоб у нас були олімпійські чемпіони та призери, як на попередніх олімпіадах. Це потужно прославлятиме як Україну, так і Херсонщину на світовій арені.

Ми в процесі створення так званих Фан-зон для переглядів олімпійських змагань для широкої аудиторії в декількох укриттях. Щоб навіть під час повітряної тривоги херсонці залишалися в компанії вболівальників, дивилися й обговорювали виступи та перемоги наших спортсменів, а, особливо, з Херсонщини. В укриттях з цією метою облаштовано великі екрани-телевізори та глядацькі місця. Приходитимуть тренери, які розповідатимуть про історію різних олімпійських видів спорту, заохочуючи молодь до заняття спортом.

7. І на «десерт», на завершення нашого інтерв’ю, можливо, Ви розповісте щось цікаве з діяльності своєї, або обласного Гуманітарного штабу, куратором якого Ви є. Які форми та засоби допомоги для мешканців нашого міста та області практикуються на сьогоднішній день у роботі вашого штабу?

– Так, при ХОДА у воєнний період організовано Обласний Гуманітарний штаб. До його складу входять 20 членів штабу, зокрема, з числа волонтерів, представників громадських та благодійних організацій. Гуманітарна допомога – це електрогенератори, будівельні матеріали, ремонтні набори, продукти харчування, медикаменти, речі першої необхідності тощо – передаються для 19 деокупованих громад для обліку, контролю та розподілу серед мешканців громад. Ми також допомагаємо закладам комунальної власності, гуманітарним хабам, які утворені для внутрішньо переміщених осіб в Києві, Миколаєві, Дніпрі, Кривому Розі та Івано-Франківську. Співробітники  нашого штабу вивчають потреби херсонців, яка саме допомога потрібна у тому чи іншому випадку. Члени гуманітарного штабу постійно ведуть роботу з міжнародними благодійними фондами та донорами, які знаходять фінансування для придбання гуманітарної допомоги та передачі до нашого складу. Хочу підкреслити, що у продуктових наборах херсонці отримують продукцію саме українську, тому що ми намагаємося підтримувати вітчизняного товаровиробника. Хоча, іноді раніше в пакунках нашим громадянам зустрічалися іноземні продукти. Якість продуктів у коробках перевіряється фахівцями, і люди можуть спокійно їх споживати. Наприклад, харчові набори від World Food Programme (WFP – Всесвітня Продовольча Програма) від ООН – це гарантована якість!

Щодо чогось незабутнього, то такий випадок у мене був. Справа в тому, що ще до початку моєї роботи на цій посаді в ХОДА, з 2022 року я очолював  благодійну організацію й активно займався благодійницькою діяльністю, волонтерством. У тому ж 2022 році мені разом з партнерами вдалося створити Гуманітарний Хаб в Івано-Франківську, де ми активно допомагали херсонським переселенцям в усьому.

І от одного дня, коли я перебував в Прикарпатті, у нашому хабі до мене додзвонилася жінка десь років 70 з Херсона. Вона вже до багатьох людей і фондів зверталася, але не зустрічала розуміння та допомоги. Вирішила звернутися й до нас у Франківськ. Літня жіночка просила допомогти їй виїхати з Херсона та дістатися до своєї доньки у Німеччину. Але в неї не було коштів для поїздки, та і стан здоров’я не дозволяв їй самостійно це зробити. Я не став відвертати її прохання, хоч і розумів, що цим мала б зайнятися місцева влада у Херсоні.  Перемовився із знайомими волонтерами, з якими зав’язалася напрочуд чудова дружба. Я потурбувався, щоб волонтери приїхали до жіночки до квартири на автомашині і відвезли мою підопічну з комфортом до залізничного вокзалу разом з валізами і занесли її речі до вагону (бабуся була хвора і не мала змоги сама нести валізи). Отак, Благодійна організація «Крим – SOS» придбала для бабусі квитки на евакуаційний потяг з Херсона до Львова. І жіночка відправилася у мандрівку. У Львові я домовився, щоб її зустріли, відвели до волонтерського пункту очікування для переселенців, погодували, надали пакет з дорожніми продуктами та питною водичкою, і, нарешті, -посадили з усіма зручностями на безкоштовний евакуаційний автобус до Варшави. Звичайно, благодійники попередньо забронювали їй місце в цьому транспорті. У Варшаві на автовокзалі бабусю зустріла донька на автомобілі. І вже коли бабуся доїхала з донькою до її помешкання у Німеччині, вона мені написала і щиро подякувала за допомогу. Жіночка також сказала, що справді розчулена та дуже вдячна мені. Вона ще написала мені одну фразу, яку я запам’ятав на все життя – «Бог розпорядився, щоб я зустріла на своєму шляху саме Вас і Ви мені не відмовилися допомогти!». А мені дуже хотілося допомогти цій жінці. Вона повірила у мене! Я мав це зробити! І я таки зробив! Ось така робота найкорисніша!

Інтерв’ю від КЗ «Спорт для всіх»

Фото: з архіву В.Клюцевського